Молитва – це спілкування, розмова з Богом . Але розмова також буває з різними людьми. Тож 
молитва – це розмова з коханою людиною або ще вірніше з дуже близькою і рідною. Адже Бог – наш Небесний Батько. В розмові з приємною нам людиною ми стараємося бути чесними і відкритими з нею. 
Ми не хочемо, щоб був лише монолог з нашої сторони, а прагнемо почути відповідь, пораду в скрутній ситуації і розділити радість в моменти щастя. Всіма цими якостями володіє молитва. Ми розмовляємо з Богом, довіряючи Йому всі проблеми і турботи, надіємось на допомогу і подолання цих проблем. 

Молитися – це відпочивати в тихій, мирній, лагідній присутності Бога. 
Бог як наш Батько прагне допомогти, обдарувати нас своїми ласками і дарами і всім серцем переживає за своїх діток. І справді на щирій молитві ми відчуваємо присутність Бога: Його тепло, мир і радість, які наповнюють наше серце. 
Молитва є ключем до скарбниці Божих Благодатей. Спілкування з Богом, пережиття Його присутності – це є наша нагорода. Усвідомлення, що нічого не можемо без Бога і віддання Йому всього себе є найбільшим даром. І саме тоді, коли ми віддаємо себе Богу, тоді наше життя "застраховане”. 
Роль молитви є надзвичайно великою для нас, оскільки через неї отримуємо різні дари і благодаті. 
Часто в молитві прослави Бог дарує нам зцілення і засипає різними дарами. 
В особистій молитві ми відчуваємо найбільшу єдність з Богом і одержуємо Його Слово для нас. 
Молитва приносить радість. 
Радість – це молитва, сила, любов, це сіті любові, в які можна ловити душі.

Тож молімося, щоб радіти і радіймо, щоб наповнювати любов’ю серця інших людей і створювати сіті любові, щоб як Петро і Павло ставати „рибалками” людей.

о.Іван Барчук ВС