28-а Неділя по Зісланні Святого Духа.

Притча про велику вечерю

(Лк. 14, 16-24)

В ім*я Отця і Сина і Святого Духа!

«Багато покликаних та мало вибраних!»

Дорогі брати і сестри. Хто такі покликані? Хто такі вибрані? Хто Той Цар, що говорить такі слова? Що то за вечеря, яку справляє Цар? Покликані, брати і сестри, це всі люди, причому без виключення. Кожен хто народжується на світ, є вільним, кого Бог кличе в особливий спосіб. Хто є такі  вибрані, як їх небагато. Це людина, яка живе, перш за, все для Бога, а потім вже для себе. І той хто говорить, що це неможливо, залишається тільки покликаним. Той завжди знайде причину не зробити добре діло, немає часу на те, щоб піти на Велику вечерю, тобто, на Божественну Літургію, яка відбувається в Храмі Божім. Такі люди уподобаються суєті, хочуть спіймати вітер, що має назву - земне життя. Саме тоді коли маєш іти в Храм Божий появляється стільки різноманітних проблем, що часу для цього, тобто, щоб піти у Церкву, просто не вистачає. Такій людині здається, що якщо вона піде до Церкви, то вона не зробить, чи не вспіє зробити щось дуже-дуже важливе. До цього можна приставити таку важливу і правдиву історію:

            «Питає старий чоловік в молодого чоловіка: «Чому ти не ходиш до Церкви?» «Немаю часу, я вивчаю свою професію», - відповідає молодий. Старий чоловік питає: «А тоді що?» «Як то що, вивчусь, знайду престижну роботу, навіть можливо розбагатію»– відповідає молодий.

            Старий чоловік знову питає: «А тоді що?». Молодий помовчавши хвилю, дивлячись пильно на старого чоловіка, твердо відповів: «Я постарію і буду жити з того заробленого в молодості». Старий посміхнувся і сказав: «А тоді що?» Молодий розгубився і тихо відповів: «Напевне помру». Старець згадав ще раз назойливе питання: «А тоді що?» На що молодик відповіді вже не міг дати.

            Так само, ми живемо в цьому світі, забуваючи за інший світ. Світ – Царем якого є Сам Ісус Христос, який кличе нас на ту Вечерю єднання з Ним, в Тайні Євхаристії, кличе нас до добра, до любові між нами. Багатство і достатки не гарантують нам насолоди вічної, а тільки тимчасової. Христос кличе нас на ту Вечерю, де Він робить оселю в наших серцях, і виходячи з Храму Божого, такі люди роблять те, що заповідає наш Бог, Ісус Христос. Той, хто зрікається своїх справ, задля тої Великої Вечері, на яку кличе Цар, отримує набагато більше блага в здоров*ї, в справах, хоч може і згодом. Той, хто зрікається себе і свого багатства, почестей, навіть привичок згубних, хто живе вже не цим світом, а світом нашого Царя, отримує незрівнянно більше – невимовну радість, яка ніколи не проминає. Таких людей Христос сьогодні називає покликаними. Так будемо гідними синами, щоб часом нам не сказав Цар: «Ніхто з отих запрошених не покуштує Моєї вечері, бо багато є покликаних, та мало вибраних.» Амінь.

                                                    Слава Ісусу Христу!