Одного дня, їдучи в трамваї, я мав нагоду почути розмову двох хлопчиків. Вона звучала приблизно так:

-Ти знаєш, моя бабця хоче, щоб я ходив кожної неділі до церкви, та це ж просто жах!!! Я в цей час можу спокійно посидіти за комп’ютером чи поспати замість того, щоб 2 години стояти і розглядати бабусь, слухати їх розповіді, і взагалі, як на мене, там немає нічого цікавого… а ти як думаєш?

Я не знаю що відповів другий хлопчак, але це питання заставило мене призадуматися, а для чого ми ходимо до храму???

Третя Заповідь Божа каже: «Пам’ятай день святий святкувати». Але як ми його святкуємо? Чи часто ходимо до церкви? А якщо і ходимо, то що там робимо?

Доволі часто можна побачити людей, які під час Літургії стоять собі і мирно розмовляють. Або ще гірше - сваряться через якусь дрібницю (чи то за зайняте місце на лавці, чи за не так запалені свічки або відчинені двері…)

Уже традиційними стають розмови «побожних» бабусь, які, замість того щоб уважно слухати проповідь священика, обговорюють одяг присутніх навколо людей чи їхню поведінку.Такими балачками ми втрачаємо суть Божественної Літургії. Ми забуваємо, що прийшли зустрітися з Христом. А замість того, щоб розказати Йому про всі свої проблеми і негаразди, подякувати за всі ласки, спілкуємося зі своїми знайомими, друзями чи просто зустрічними людьми. Ми розглядаємо одяг оточуючих, обговорюємо їх вчинки, а інколи невміння поводитися під час Літургії…

Замість того щоб іти до святого Причастя, ми виходимо з церкви і йдемо додому. А ця велика Тайна дає нам сил і наснаги до життя на весь тиждень…

Як часто ми поводимося, як фарисей з відомої притчі Христа, скільки раз, обговорюючи і засуджуючи сучасних «митарів», шукаємо оправдання для себе. Скільки раз ми повертаємося додому з почуттям виконаного обов’язку перебування в церкві. А чи є ми там насправді?..

Однієї неділі гурт жіночок повертався з Літургії. Вони спокійно і тихо розмовляли про свої справи. Аж ось до них приєдналася ще одна молода пані. Вона почала розпитувати їх, звідки йдуть. Почувши у відповідь, що з храму, здивовано сказала, що в церкві нікого не було. Жіночки почали її переконувати про велику кількість людей, що були присутні у той день на Літургії. Та пані стояла на своєму.

Нарешті гурт молодиць не витримав цієї дискусії, вирішили повернутися до церкви та розпитати про все священика. Він уважно вислухав їхню розповідь, а потім сказав: «Ви знаєте, ця пані говорила правду. Навіть я під час Літургії думав про свій будинок».

Додому жінки поверталися в задумі…

Напевно, і нам вартує замислитися над своєю участю в Літургійному житті. Проаналізувати свою поведінку в церкві, а також своє ставлення до оточуючих нас осіб. Бо не знати, чи в той час, коли ми обмовляємо когось, не обмовляє ніхто нас…

Чому ж ми ображаємося, коли нам кажуть, що ми щось не так робимо. Хіба не казав Христос: «Якою міркою міряєте, такою і вам відміряють...»

За даними опитування ста молодих людей на тему «Чому молодь не хоче ходити до церкви?» , 60% респондентів відповіли, що через те, що їх там обмовляють, а тому не комфортно молитися, бо заважають оцінюючі погляди оточуючих; 20% сказали, що не мають часу; 10% - через те, що їм там нецікаво і незрозуміло. Ще 10% не знали відповіді на це питання.

А на запитання «Чого люди ходять до церкви», відповідали:

40% - помолитися; 20% - побачитися з друзями; 20% - бо мама навчила; 10% - цікаво послухати спів хору; ще 10 % - не змогли відповісти.

Ми часто говоримо, яка погана молодь, але не робимо нічого, щоб вона стала кращою. Обвинувачуємо всіх і все, крім себе, і дивуємося, чому світ такий поганий і злий…

Тож чи не варто нам змінитися? Чи не варто почати змінювати світ найперше з самого себе? Чи часом ці слова Христа не про нас: "Я - Світло, а ви не бачите Мене. Я - Шлях, а ви не йдете за Мною. Я - Істина, а ви не вірите Мені. Я - Життя, а ви не шукаєте Мене. Я - Учитель, а ви не слухаєте Мене. Я - Господь, а ви не коритесь Мені. Я - ваш Бог, а ви не молитесь Мені. Я - Ваш найкращий Друг, а ви не любите Мене. Якщо ви нещасні, то не звинувачуйте Мене”.

Напевно, потрібно змінитися і почати шукати насамперед Христа, а все інше обов’язково буде…