Вы вошли как Гість | Группа "Гості" |RSS
Меню сайту
Головна » Статті » проповіді

Я – хліб живий, що з неба зійшов. Коли хтось цей хліб їстиме, житиме повіки. Ів. 6, 51

Я – хліб живий, що з неба зійшов. Коли хтось цей хліб їстиме, житиме повіки. Ів. 6, 51

Преосвященні Владики, всечесні Отці, шановні учасники 50-го Євхаристійного Конґресу у м. Дубліні

Слава Ісусу Христу!

 Ми, діти Католицької Церкви з різних країв та континентів, обрядів та культур, зібралися у цьому древньому місті для того, щоби втішатися, роздумувати та причащатися найбільшого дару, який наш Спаситель залишив своїй Церкві – Таїнства Пресвятої Євхаристії. За дивним проявом Божественного Провидіння, ці кульмінаційні дні Євхаристійного Конґресу збіглися із самим Святом Пресвятої Євхаристі – вшануванням Таїнственних Тіла і Крові нашого Спасителя – за юліанським календарем, яким живуть багато Церков Східної Традиції. Ми, представники Церков християнського Сходу, прагнемо внести і свій вклад у наші конґресові діяння та поділитися своєю традицією розуміння та святкування цього великого Таїнства Христової Церкви.

 Прийміть, їжте – це є Тіло моє!

У Євангелії від Йоана, яке ми щойно чули, Христос сам говорить про себе як про хліб життя, що зійшов із неба. Він віддасть себе у цьому хлібі на споживання своїм апостолам на Тайній вечері, даючи їм, і за них, своє божественне життя, що зійшло з неба та у Таїнстві Воплочення відкрилося людям.

 Ці слова нашого Спасителя відкликаються до подій пустельної подорожі Ізраїля. У цих днях Божий народ був позбавлений, за Божим промислом, їжі, що походить із землі чи за посередництвом праці людських рук. Тут Господь, уживаючи дивну педагогію щодо своїх людей, подає їм хліб, що походить із неба: манну небесну. Тим самим він навчає, що джерело життя людини, її добробуту і щастя, не лежить у ній самій. Людина не має життя у собі, а є лише його реципієнтом – отримує це життя та існування із Джерела, яким є сам Господь: Єдиний, Живий Бог Ізраїля. Ось чому, пояснюючи цю подію Мойсей каже до народу: «І впокорював Він тебе, і морив тебе голодом, і годував тебе манною, якої не знав ти й не знали батьки твої, щоб дати тобі знати, що не хлібом самим живе людина, але всім тим, що виходить із уст Господніх, живе людина» (Втор 8,3).

 Говорячи про себе як про хліб, що зійшов із неба, Ісус Христос об’являє Себе Живим Богом Ізраїля, відкриває у собі вічно пливуче Джерело вічного Життя – Свого небесного Отця, яке стає нам доступним силою Святого Духа. Він є Животворящим Словом, яке виходить з уст Отця і стає поживою, тобто середником, що дає життя людині за діянням Святого Духа.

 Уперше почули апостоли заклик Христовий до споживання цього небесного хліба на Тайній Вечері у словах: «Прийміть, їжте – це є Тіло моє!». Це вічне життя Боже відкрилося у запрошенні: «Пийте – це є Кров моя!». Цей дар, що був передвіщений у пустелі в образі манни, проголошений Христом словами про необхідність споживання Його тіла і Крови, був здійснений Ним на Тайній Вечері та довершений у його смерті та воскресінні.

 Пийте – це є Кров моя Нового Завіту!

У навчання Святих Отців ми часто чуємо, що Таїнство Євхаристії є центром і вершиною християнського життя, антидотом проти смерті (farmakon athanasias). Запрошуючи нас до участі у цьому Небесному Хлібі та Чаші життя вічного Ісус Христос, за діянням Святого Духа, входить у наше особисте життя, сповнює його своїм божеством та чинить нас, причасників, членами свого Тіла, яким є Церква. Святий Кирило Єрусалимський навчає, що у Таїнстві Євхаристії Господь переміняє нас «у співтілесних і співкровних» із Ним (пор. Містагогійні проповіді, 4,3). Таким чином бути причетними (причасними) до життя Церкви Христової, бути живим її членом, можна лише за посередництвом Святого Причастя. Причащаючись Тіла і Крові Христових ми єднаємося не лише із нашим Богом – джерелом усякого життя, але й одні з одним. Ось чому гаслом нашого Євхаристійного Конґресу є слова «Сопричастя з Христом та між нами». Святий Апостол Павло навчає: «Тому, що один хліб [споживаємо], нас багато становить одне тіло» (1 Кр 10,17). Святий Іван Золотоустий, коментуючи ці слова апостола Павла, добачає подібність між освяченням Дарів під час Божесвенної Літургії з преображенням причасників: «Чим є цей хліб? – Тілом Христовим. Чим стають ті, хто причащаються його? – Тілом Христовим. І нема багато тіл, а одне тіло» (Гомілія 24 на 1 Коринтян, 2).

 Для Церков Християнського Сходу саме Божествення Літургія є найвищим способом святкування та почитання Тіла та Крові нашого Спасителя, вершиною молитовного злету та проникання в глибини спілкування між Богом та людиною, насолодою і радістю присутності Триєдиного Бога у житті Його Церкви. «Наш спосіб мислення узгоджується з Євхаристією, а Євхаристія, своєю чергою, підтверджує наш спосіб мислення», – каже Св. Іриней (Проти єресей, 4, 18, 5).

 Це є Тіло моє, що за вас ламається…

Це є кров моя, що за вас і за багатьох проливається…

Таїнство Євхаристії є найвищим виявом єдності Христової Церкви, джерелом її життя, місії, проповіді, служіння ближньому та геройського свідоцтва віри Христових мучеників та ісповідників. Знаменним фактом історії Української Католицької Церкви є те, що вісімдесят років тому тут, у Дубліні, на Євхаристійному Конґресі 1932 року, її представляв блаженний Священномученик Миколай Чарнецький. Ця Церква-страдниця, особливо у ХХ столітті, дала світові багатьох мучеників та ісповідників за єдність Вселенської Церкви та сопричастя із наслідником св. ап. Петра як видомого знаку та осердя цієї вселенської єдності Єдиного Містичного Тіла Христового. Миколай Чарнецький як єпископ уже переслідуваної Церкви, у тюрмі і на засланнях, незважаючи на ніякі заборони й кари, невтомно звершував Божественну Літургію у надзвичайних умовах та животворив Євхаристією своїх вірних. Саме Пресвята Євхаристія була джерелом мужності та стійкості наших єпископів, священиків, богопосвячених осіб та мирян. Цей свідок віри, беатифікований папою Іваном Павлом ІІ 27 червня 2001 року під час його візиту до України, разом із своїм духовенстовом та вірними засвідчив євхаристійну віру Церкви : «Sine dominico non possumus» (не можемо [жити] без Господа [= Євхаристії]), що була проголошена ще абітинськими мучениками у 304 році.

 Причастя Тіла та Крові Господніх і сьогодні є для Церкви правилом її життя. Причастя Господньої любові кличе нас до любові та служіння ближньому, особливо найбільш потребуючим та беззахисним. Неможливо бути причасником Божественного життя і водночас відмовлятися від участі у служінні нашого Спасителя потребуючому людству. Коли Причастя не перетворюється в конкретну дію любові та милостині, тоді наше християнське життя є неповним. Святий Іван Золотоустий, дорікаючи таким пасивним причасникам, говорить: «Ти скуштував Крові Господа – і не впізнаєш навіть брата свого. Ти зневажаєш стіл цей, якщо не вважаєш гідним твоєї їжі того брата, який був гідний сидіти при цім самім столі Господа. Бог звільнив тебе від усіх твоїх гріхів і запросив тебе до Свого стола. А ти навіть тоді не став милосерднішим» (Бесіди на І Послання до Коринтян, 21, 5).

 Святкуючи сьогодні Свято Таїнственних Тіла та Крові Христової, будучи покріплені на цьому Євхаристійному Конґресі свідоцтвом віри Церкви у різних країнах світу, просімо у нашого Спасителя – разом із Матір’ю Терезою з Калькутти, – щоб години наших євхаристійних почитань перетворилися на години усунення шкоди завданої гріхом, годинами праці і молитви задля потребуючих у цілому світі, часом відкриття хворого та страждучого людства до уздоровляючих та переображаючих променів Ісуса, що випромінює Євхаристія.

Категорія: проповіді | Додав: о-Володимир (03.07.2013)
Переглядів: 312 | Теги: 51, що з неба зійшов. Коли хтось цей хл, Я – хліб живий, житиме повіки. Ів. 6 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Форма входу
Категорії розділу
проповіді [9]
молитви (різні) [1]
пізнавальні статті [5]
ЦІКАВЕ [7]
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Адаптация и рип by katr1k
Сайт управляється системою uCoz