Празник «Пресвятої Євхаристії», «Божого тіла» чи «Урочисте поклоніння Святим тайнам Пречистого Тіла і Чесної Крові ГНІХ»

У церковному календарі у четвер після Неділі Всіх Святих припадає Празник Пресвятої Євхаристії, святкування якого переноситься на неділю.

Важливим є цей Празник для кожного християнина, бо ж саме тут зосереджується особлива увага – раз в рік таким способом – на Поклоніння Святим Тайнам Тіла і Крові Ісуса Христа, те що відбувається кожного разу на відправі Божественної Літургії. А в сам день празника до урочистої Відправи Євхаристії додається ще величний похід та благословення Святими Дарами. У вічному місті Римі такий похід відбувається дуже урочисто від базиліки Сан Джованні Лятерано до базиліки Санта Марія Маджоре кожного року і Святійший Отець Папа Римський традиційно його супроводжує та на закінчення уділяє Благословення Святими Тайнами.

Цей Празник у Західній Церкві святкується вже з XIII століття, а у нашій Церкві його введено у 1720 році рішенням Замойського синоду. Днем установлення Євхаристії є Страстний Четвер, коли Христос на Тайній Вечері, сказав слова освячення: «Прийміть, їжте… Беріть, пийте…». Знаємо з історії, що Єпископ Роберт з Льєж 1246 р. установив у своїй єпархії празник у честь Найсвятіших Тайн. Цей празник був відсвяткований перший раз 1247 р. у церкві св. Мартина в Льєж. Папа Урбан IV, окремою булою з 1264 р., наказав святкувати цей празник в цілій Католицькій Церкві, під назвою «Празник Христового Тіла», а Папа Климент V у 1311 році ще раз підтвердив рішення свого попередника. З XIV ст. стають відомими привселюдні походи зі Святими Тайнами по дорогах місцевостей: перша така процесія відбулася в місті Кельні, Німеччина, в 1279 році.
Що ж головне у цьому святі? Головне утвердитися у правді віри – в тому, що у Святих Тайнах, під видами хліба і вина, дійсно присутній сам Ісус Христос – тіло і кров, душа і божество.

Євангелист Йоан багато разів наводить слова Христа про Його Тіло: «Хто їсть Моє Тіло і п’є Мою Кров, той має життя вічне, і Я воскрешу його останнього дня» (Ів. 6, 54). Слова Христові, не прості до сприйняття, але несуть у собі основу нашого християнського життя – Єднання з Христом, колись у вічності, а тут на землі – під видами Хліба і Вина, причащаючись.
Ісус Христос на Тайній вечері встановив Пресвяту Євхаристію, щоби по цілому світі і назавжди в Церкві приносилася свята безкровна Жертва, а саме на згадку Його кровавої Жертви на хресті. Вона є кормом наших душ та гарантією нашого спасіння. Але одночасно святе Причастя ставить вимогу перед людиною: не бути в стані тяжкого гріха і взагалі старатися оминати будь-який гріх, бо через св. Причастя сам Христос приходить до мене. Хто би причащався в стані гріха (припускається також той, хто багато часу живе без сповіді чи у грісі (наприклад, без тайни шлюбу), той би чинив негідно і це причастя було би йому на осудження.
Церква вчить, що Пресвята Євхаристія є «джерелом та звершенням цілого християнського життя» (ІІ Ватиканський Собор, Конституція про Церкву, §11) і що саме у ній присутнє усе духовне добро Церкви, тобто сам Христос.
В іншому документі (Про Святу Літургію, §47), читаємо про ціль Пресвятої Євхаристії так: «Наш Спаситель на останній Вечері, тієї ночі, коли Його було видано на смерть, установив Євхаристійну Жертву свого Тіла й Крові, щоб на всі віки, аж до свого другого приходу, повторяти Хресну Жертву й таким чином довірити Церкві, пам’ятку своєї смерті й воскресіння: таїнство побожності, знак єдності, зв’язок любові, пасхальну гостину, на якій Христос приймається, дух наповнюється ласки й дається нам завдаток майбутньої слави».
Слуга Божий митрополит Андрей Шептицький пише про необхідну пошану для Святих Тайн на престолі: «Найсвятішим місцем у церкві – це престол Божий, а на ньому кивот — палата Христа… Бо Святий Жертовник то найсвятіше місце. А тому, що на ньому приноситься найсвятіша Жертва Служби Божої, і тому, що Найсвятіший Господь неба й землі перебуває в ньому під виглядом хліба. Це місце настільки святе, що простий християнин й доторкнутися до нього не достойний! А священики, котрі є посвячені для Божої служби, наближаються до нього лише зі страхом та з чистим сумлінням. Це місце настільки святе, що на ньому не повинно бути нічого, що не є попередньо визначене нашим святим обрядом». (з Пастирського Листа, 1900 р.).
Христос у тайні Пресвятої Євхаристії пристуній реально, тобто дійсно, ен символічно і не просто означає присутність, але реально: хоча я бачу і чую смак хліба і вина, але після слів освячення, це вже не є більше хліб і вино, а Тіло і Кров самого Христа. Цей «таїнственний спосіб» присутності Хрсита серед людей не є легко зрозумілим, а тому нам допомагає віра, що слова Христа непомильні: він присутній, бо сам він сказав: «Це є моє тіло… Це є кров моя…».
Пресвята Євхаристія – це знак особливої любові Бога до людини: через любов Бог творить світ, через любов Бог воплочується, через любов Бог відда\ своє життя за людей і саме через любов Бог вирішує залишитися з людьми таким таїнственним способом у Святому Причасті, щоби люди могли користати з цього джерела ласка завжди.
Тому, стараймося завжди жити у мирі з нашою совістю, щоб могти приймати Святі Тайни; коли маємо гріхи, висповідаймо їх і так зможемо бути у мирі з Богом і причащатися, бо тоді ніяка нечисть і ніяка біда не матиме до нас підступу.
Памятаймо завжди слова Христа: «Я – хліб життя. Я хліб, який з неба зійшов. Коли хтось цей хліб їстиме, житиме повіки… Хто тіло моє їсть і кров мою п’є, той живе життям вічним, і я воскрешу його останнього дня» (Ів 6, 22).
о. Йосафат Бойко, ВС