Місія (і відпочинок) у Скадовську
Posted on 25.06.2013 by Адмін.
З 4-го по 18-те червня відбулась місія Спільноти Молодих Покликань у
Скадовськ на парафії «Покров Пресвятої Богородиці». На місію поїхали Рудий
Павло, Василь Оленюк, а їх супроводжував бр. Лука Шаламай, ВС.
* * *
Мабуть місією цю подорож не назвеш, адже ми їхали допомагати на парафії «Покров Пресвятої
Богородиці» у Скадовську. Цікаво було перший
раз їхати помагати на парафії отцям, тому ми згодились.
Цікава дорога до моря
Отже на місію у Скадовськ їхали, Павло Рудий (я), Василь Оленюк, і
нас супроводжував бр. Лука Шаламай, ВС. Маршрут до Скадовська пролягав через
Вінницю, до цього міста ми їхали потягом, а у вечері потрібно було сісти в
автобус і ним доїхати до Скадовська.
У вівторок 4-го червня близько шостої години ми сиділи у вагоні
поїзда, нетерпляче чекаючи коли ж рушить потяг. Ось він поїхав! Дорога у поїзді
була гарна, ми грались, веселились, молились, і так час пройшов швидко. У ночі
десь біля 2-ї години, ми вийшли з потяга, і у світлі нічних ліхтарів розгледіли
о. Теодозія Савчука, який чекав на нас. День у Вінниці пройшов швидко, зранку
була Служба Божа, а в обід ми пройшлися по міських
церквах, також допомогли отцям зібратися на духовні вправи, що мали відбутися у
с. Липівка. Ввечері, сівши в автобус ми з великою цікавістю хотіли по скоріш
приїхати до Скадовська.
Перші враження про Скадовськ
Приїхавши у Скадовськ рано-вранці ми з нетерпінням чекали побачити
на автовокзалі о. Івана Барчука, ВС який тимчасово допомагає на парафії. Ми
дуже зраді побачивши знайоме обличчя на автовокзалі. У п’ятницю у перший день
нашого перебування у Скадовську ми які всі туристи пішли дивитися на море, але
нажаль у Скадовську тільки затока, тому Василь випросив у о. Івана можливість
на наступному тижні поїхати в Лазурне, там де відкрите море. Субота був днем прибирання. За цей день ми прибрали
у кухні, та у коморі, який же задоволений був о. Іван нашою справою, бо ми ж
дуже-дуже постарались. Також у суботу ми приготовлялися до недільної відправи,
тому спробували переробити скриньку на пожертви, та змінили плакат, а також
оголошення, яке я з Василем у суботу розклеювали по місті. Недільним ранком, з
нетерпінням чекали перших парафіян. Їх було небагато, але зате люди дуже
дружні, і люблять оточуючих і Бога.
Поширюючи Боже Слово
Після недільного відпочинку, у понеділок ми взялися за прибирання в
церкві. У кінці нашого прибирання ми збільшили кількість сидячих місць у
капличці, а у святилищі збільшили місце. На наступний день ми зайнялися
поліграфією, під керівництвом о. Івана, ми зробили буклетики, образочки, які
могли б допомогти у наверненні людей до Бога, а також для допомоги у
будівництві храму. Ввечері зібравшись ми пішли на прогулянку по набережній,
поївши морозива та помилувавшись вечірнім краєвидом моря ми вернулися назад.
Буклетики які зробили у вівторок, розвозили по місту у середу. Реакція людей
була різна: деякі дякували за такий подарок, інші відмовлялись, а були й такі
які питали «А ти з якої секти?», нас це не
засмучувало, а навпаки заохочувало, молитися за цих людей і за їхнє навернення.
Також того дня змогли відвідати церкву св. Юри УГКЦ, познайомившись із
парохом цієї парафії о. Володимиром.
… а також відпочиваючи
Найцікавіше мабуть що сталося цього дня, це те що ми поїхали на море
у Лазурне, де гарно покупавшись та відпочивши, із
веселим настроєм верталися до дому. Шостого червня у день Вознесіння
Господнього після Божественної Літургії, ми познайомившись з одним хлопцем,
який навчається у Дрогобицькій семінарії, запросили його на море, але нажаль
погода нам не посміхнулась і випав дощ. Але у п’ятницю ми самі зібравшись
поїхали. Трошки було холодно, тому що сонечко ховалося за хмарами, і не давало
нам добре засмагати, але ми були задоволені.
У неділю ми ще раз спробували поїхати на море зі своїм приятелем,
спочатку нас брали деякі сумніви тому, що на небі були сірі хмари, але
ризикнувши – поїхали. Забравши нашого друга Зоряна із його братом та матір ми
усі дружньо поїхали на море. Прибувшии та покупавшись можливо десь півтора
години нас з пляжу зігнала буря, яка піднялася через чорні хмари. Третя та
остання наша спроба поїхати на море вдалась, бо Василько так благав бр. Луку,
щоб він відвіз нас у Лазурне, для того щоб останній раз побути на морі. Бр.
Лука дав згоду хоча, ще мав багато вчитися. Останній раз на морі виявився
чудовим, ми і поплавали і загоріли, нам дуже сподобався цей день.
Повернення до дому…
В понеділок ми готувалися повертатися до дому, складали речі,
готували на дорогу харчі, і у вівторок близько 10-ї години дня ми попрощавшись
з о. Іваном сіли у маршрутку яка мала нас довезти до Херсона. У Херсоні на нас
чекала дивна несподіванка, наш друг Зорян із сімєю мав білет на той самий потяг
що і ми, та ще й у тому самому вагоні, ми дуже зраділи, що нам так по щастило
разом їхати додому. Рано-вранці прокинувшись у вагоні поїзда ми готувалися до
виходу, на нас ще чекала 3-ох годинна подорож від Тернополя до
Івано-Франківська, але ми вже були раді, бо були на півдорозі до дому.
Ми дуже вдячні о. Івану за те що гостинно нас зустрів, усім
парафіянам «Покров Пресвятої Богородиці», за їхню люблячу опіку до нас, також
отцям з Вінниці (о. Теодозію і о. Григорію) що нас прийняли у Вінниці, бр.
Луці, що попри своє навчання возив нас до моря, та особливо о. Петру, нашому
настоятелеві Спільноти Молодих Покликань, що дав нам таку нагоду бути у
Скадовську на місії. НЕХАЙ ГОСПОДЬ ВАС БЛАГОСЛОВИТЬ!
Павло Рудий
Спільнота молодих покликань ЗВС
| 